Більшість російських туристів одержують візи в іноземні держави через турагентства разом з путівкою. Але іноді росіянам доводиться робити візи самим, і ця процедура викликає жах. Однак в одержанні візи самотужки немає нічого страшного.

Ситуації, коли туристові доводиться самостійно йти в посольство для одержання наклейки в закордонний паспорт, не так рідкі. Варіанти можуть бути різні. Хтось не довіряє турагентству й «розписує» відпочинок самостійно, комусь потрібна «мультивиза», щоб через тиждень після повернення з курорту Іспанії відправитися на узбережжя Франції. Так мало чи в кого які плани.

Існує одне обов'язкове правило: самостійне одержання візи напевно доставить людині більше турбот, чому якщо «ставити» її в пакеті через турфирму. Цьому є просте пояснення: майже у всіх посольствах для туристичних компаній створена спеціальна спрощена схема візового бумагооборота. Звідси випливає, видалося б, логічний висновок: прагнеш оформити візу - звертайся в турагентство. Але в дійсності це не так.

Серйозне агентство зв'язуватися з «візовим бізнесом» не буде: занадто велика ймовірність втратити акредитацію в консульства, оскільки такий бізнес не без підстав уважається каналом припливу нелегальних іммігрантів. Ті ж контори, які пропонують за винагороду від $50 «терміново одержати візу - Шенген», у кращому для вас випадку (якщо працюють по-чесному) за ці гроші нададуть кур'єрські послуги й віднесуть ваші документи в «загальну» консульську чергу. Коли ж вам «пощастить» нарватися на компанію, що працює «по-чорному» (у таких контор часто є «свій» людей у потрібному консульстві), знайте: якщо корумпованого дипломата піймають із вашими документами, візу в цю країну (а іноді й в інші країни) вам більше не одержати.

Не варто довіряти й численним «жучкам»-консультантам, що працюють біля візових відділів консульств. « За певну плату вони запропонують допомогу в заповненні анкети, посприяють у просуванні в черзі й навіть самі здадуть документи у візову службу,- говорить прес-секретар Російського союзу туриндустрии Ірина Тюрина.- Але в людини, що довірилася їм, можуть виникнути проблеми: діючий закордонний паспорт - гарний товар, і дійсним умільцям нічого не варто віртуозно замінити фотографію, щоб під вашим іменем за кордон виїхала зовсім інша людина. Зрозуміло, що нічого гарного чесному мандрівникові це не принесе».

Тому якщо ви прагнете одержати візу за кордон, але в той же час не прагнете вплутуватися в неприємні історії, у консульство прийде звертатися самому.

Паперова тяганина

Перше питання, яке треба буде розв'язати: у консульство якого саме держави вам слід звертатися? Зрозуміло, що якщо ви збираєтеся провести вся відпустка в одній країні, ця проблема вас не стосується. Але, плануючи під час відпочинку поїздити по всій Європі, варто мати на увазі кілька простих правил.

Якщо під час поїздки в Шенгенську зону ви плануєте відвідати кілька країн, звертатися за візою потрібно в посольство тієї країни, де намічено пробути найбільша кількість днів. Якщо ж передбачається поділити час нарівно між усіма країнами, слід запитувати візу тієї держави, через яку ви будете в'їжджати в Європу.

Складності можуть виникнути й з місцем, куди слід відносити зібрані вами паперу. Справа в тому, що головні посольства більшості європейських країн у Москві ухвалюють документи винятково від громадян Центрального федерального округу. Жителям Північно-західного регіону Росії, навіть якщо вони працюють у Москві, а прописані, приміром, в Архангельську, звертатися із запитом про візу прийде в консульстві в Санкт-Петербургові, а жителям півдня Росії - у Новоросійську. Переконати чиновників консульства не допоможе навіть тимчасова реєстрація в Москві. Єдиний випадок, коли іногородньому дозволять одержати візу в столиці,- це відсутність консульства країни в регіоні проживання ( приміром, у Санктпетербурге немає консульства Іспанії).

Визначившись із місцем подачі прохання, настав час приступати до збору документів. У загальному- те, ніяких надприродних паперів від вас не зажадають. У більшості консульств набір необхідних документів стандартний. Для одержання візи треба представити закордонний паспорт із чіткою ксерокопією першої сторінки. У ньому обов'язково повинна стояти особистий підпис власника, а термін дії паспорта не повинен минати раніше трьох місяців з дати закінчення дії візи. Зі старих закордонний паспортів непогано зняти копії й прикласти їх до досьє. Знадобиться в посольстві й ксерокопія внутрішнього паспорта. Причому копіювати необхідно всі, включаючи порожні сторінки: а якщо ні, то, по логікові співробітників посольств, ви можете сховати, приміром, інформацію про судимість. Ще один потрібний у всіх посольствах документ - анкета туриста із прикладеними до неї фотографіями ( дві-чотири штуки, залежно від країни). Анкету, як правило, можна скачати із сайту посольства, але оскільки форми анкет періодично міняються, краще під'їхати за бланком особисто.

Крім того, у консульство необхідно представити паперу, що свідчать про те, що в країні перебування вам буде де жити. Такими документами можуть бути або запрошення від приватної особи, або підтвердження про бронювання готелю.

Одержуючи візу за приватним запрошенням, варто пам'ятати, що цей папір в обов'язковому порядку повинна бути завірена в муніципальній установі за місцем проживання сторони, що запрошує, і представлена в оригіналі ( найбільш зручний варіант - пересилання поштою). У запрошенні вказуються особисті дані, що запрошує, адреса перебування запрошеного в країні поїздки, строки й ціль поїздки.

До запрошення додається документ, що доводить фінансову заможність, що запрошує. Для австрійського й німецького посольств потрібно також надіслати письмове зобов'язання побрати на себе всі витрати під час перебування російського гостя в країні.

Можна одержати візу й по готельній броні. Щоб одержати такий папір, досить послати в обраний готель факс-запит із вказівкою своїх даних: строки перебування, кількість і імена гостей, тип і вартість номера й дані кредитної карти. У відповідь готель надішле факс-підтвердження - його й треба буде представити в консульство.

Забронювати готель можна й через інтернет. У спеціальну форму на сайті готелю ви вводите всі необхідні дані, після чого по телефону зв'язуєтеся з готелем і просите надіслати підтвердження по факсу. При цьому, за словами генерального директора туристичної компанії Meridian Express Василя Ворушилова, при спілкуванні зі співробітниками заброньованого готелю варто просити надіслати бронь на фірмовому бланку з логотипами й контактною інформацією. Стандартне підтвердження - непоказного виду факсимільний папірець - може викликати недовіра в співробітників посольств.

Сила переконання

Остання частина візового досьє - документи, що підтверджують фінансову й соціальну благонадійність туриста. Звичайно в списку паперів, запитуваних консульством, вони йдуть десь наприкінці, між фотографіями й ксерокопіями. Але насправді саме від їхньої наявності в остаточному підсумку буде залежати, дадуть вам візу чи ні.

Варто пам'ятати, що співробітники посольств де-факто керуються «презумпцією винності». Інакше кажучи, консул споконвічно вважається, що візу вам давати не слід, а ви, природно, зацікавлені в тому, щоб його переконати. До речі, чесніше всього про це говорять американці. На сайті посольства США прямо написане: «Стаття 214(b) «Закону про імміграцію й громадянстві» зобов'язує консула виходити з того, що каждий заявник має намір іммігрувати в США».

Загальна рада тут такої: чим більше документів ви представите, тем краще. Свідчення про шлюб, про народження дітей, про володіння майном у Москві й за містом, про хвороби літньої родички, студентський квиток або пенсійне посвідчення дадуть зрозуміти візовому офіцерові, що вас із батьківщиною зв'язують міцні узи й залишатися в країні призначення ви не збираєтеся,- тим самим процес одержання візи спроститься.

Втім, досить часто (особливо якщо мова йде про поїздки на короткий строк) консульські чиновники бувають цілком задоволені довідкою з місця роботи. Правда, лише в тому випадку, якщо зафіксований у цій довідці дохід відповідає їхнім власним виставам про фінансове благополуччя. Чітких стандартів тут ні, але, по досвіду, звертатися із запитом про візу, приміром, у країни Шенгена з доходом менше 12 тис. руб. на місяць - справа невдячна.

У випадку якщо ви не працюєте або маєте занадто малий офіційний дохід, не варто намагатися обдурити посольство - буде тільки гірше. «Обманювати консульство не можна навіть по дріб'язках,- рассказалив Національнім представництві по туризму Італії.- Типовий випадок: забезпечена родина, чоловік працює, дружина домогосподарка. Їй «організують» довідку про те, що вона десь працює. З консульства дзвонять, довідуються про співробітницю такий-то й довідаються, що це неправда. У результаті - відмова». У подібних випадках, як затверджують представники туристичних агентств, набагато краще принести візовому офіцерові заява із вказівкою джерела, яке спонсорує поїздку. Це, приміром, може бути неофіційний лист із місця роботи про «чорному» доході або гарантійний лист у довільній формі від чоловіка, що посилає на відпочинок дружину.

Зала чекання

Після того як усі документи зібрані, необхідно віднести їх у посольство. В ідеалі з моменту здачі всіх паперів до одержання візи в паспорт повинне проходити не більш тижня. Але на ділі все виходить трохи складніше. У деяких посольствах ( зокрема, Франції, Іспанії, Італії, Німеччині, Португалії) документи на візу ухвалюють по попередньому запису. Запис платний, по телефону, розмова-запит коштує близько 140 руб. (рахунок потім прийде через МГТС). Придумане це нововведення було для того, щоб уникнути черг у посольств і заощадити людям час. Витрачати час на фізичне стояння в черзі тепер дійсно не потрібно. Але почекати все-таки прийде: мінімум - дві-три тижні, максимум - місяц-півтора. Найбільший наплив бажаючих зараз у німецькому, іспанському, італійському й французькому посольствах. Тому записуватися має сенс якомога раніше.

У відмові

У переважній більшості випадків, за словами фахівців, здобувачам на візу, якщо вони правильно оформили всі документи, у консульстві дають добро. Але варто пам'ятати, що у візі можуть і відмовити. Довідатися дійсну причину, по якій вам заборонили в'їжджати в країну, вдається далеко не завжди. Наприклад, англійці, швейцарці й італійці в обов'язковому порядку додають до відмови його письмове мотивування, а німці й французи - немає. При цьому жодне посольство ( за винятком Швейцарії) не поверне «отказнику» консульський збір.

Причиною відмови можуть бути самі невинні речі: приміром, помилки або описки в представлених документах. Це не страшно - щоб виправити ситуацію, досить заново заповнити всі папери, перевірити їх і віднести в консульство. Гірше, якщо вам відмовили з формулюванням «проблеми в країні перебування». Це, приміром, може значити, що під час попередньої поїздки ви порушили правила дорожнього руху й не заплатили покладений штраф. Виправити ситуацію можна, зв'язавшись із поліцейським департаментом країни й попросивши переслати реквізити для сплати штрафу поштою. Після його оплати ви знову станете для консульства persona grata.

Досить часто причина відмови завуальована. У посольствах традиційно не люблять «потенційних наречених» (молодих незаміжніх дівчат) і насторожено ставляться до громадянам, прописаним (народженим) у Кавказькому регіоні. Якщо вам відмовили із цієї причини, не варто зневірятися й спішно містити фіктивний шлюб. Цілком імовірно, що під час наступного візиту в консульство візу вам видадуть без проблем - там адже теж працюють люди, і, може бути, вам просто не повезло з настроєм чиновника.

У кожному разі варто пам'ятати, що якщо вам не дали візу, необхідно після закінчення певного часу ( від місяця до напівроку, залежно від країни) анулювати відмова. Формально цього можна й не робити, але, за існуючими правилами, неанульованим «отказникам» однієї Шенгенської країни замовлений шлях в іншу. Не занадто обрадуються непогашеній відмові й представники країн, що не входять у Шенгенську угоду.

Для ануляції відмови слід подати спеціальне прохання на ім'я консула. Кращий варіант - особисто передати його в посольство й записатися на приймання. Під час зустрічі випливає чітко й обґрунтовано розповісти, як ви розумієте причину відмови й чому вважаєте, що вам все-таки варто видати візу. При цьому ануляція відмови не гарантує вам одержання візи в тому ж посольстві, навіть якщо ви подасте документи наступного дня.

Із проханням про ануляцію варто звернутися й у тому випадку, якщо ви одержали візу в країну, але по какимлибо причинам не змогли туди поїхати. Й хоча зараз, за словами менеджер візов відділ туристичн компані MITS Натал Тукмачевой, правил посольств (особливо країн Шенген) стосовно «, що непоехавшим» несколько смягчились (раньше непогашенная виза фактически гарантировала отказ в следующей), для большей уверенности неиспользованние визи лучше гасить.

Щоб це зробити, необхідно приїхати в консульство з паспортом і подати заява про ануляцію візи. Найкраще, якщо у вас будуть які-небудь документи, що підтверджують неможливість поїздки: приміром, лікарняний аркуш або лист із роботи з переконливою розповіддю про «несподіваних завалах».

Діти на виїзді

Бажання побрати із собою в туристичну поїздку дитини сполучене з додатковими труднощами.

Якщо в поїздку з одним з батьків або іншою родичкою/супровідними відправляється дитина до 18 років, необхідне свідоцтво про народження й нотаріально завірене дозвіл (доручення) від іншого батька (батьків) на виїзд дитини за рубіж. Дозвіл повинний бути російською мовою й мовою тієї країни (країн), у яку (які) готується поїздка. Дітям старше 15 років покладається власний закордонний паспорт.

Часто буває, що зв'язатися з одним з батьків неможливо - наприклад, з батьком, який не живе в родині.

У цьому випадку залишається сподіватися винятково на прихильне відношення й розуміння чиновників консульських служб. « Досить часто буває, що ніякі свідчення про розлучення або довідки з Жека про те, що батько не проживає разом з дитиною і його місцезнаходження невідоме, не допомагають переконати візових офіцерів,- говорить менеджер візового відділу компанії MITS Наталя Тукмачева.- Посольства можуть категорично наполягати на тому, щоб у дорученні стояли підпису обох батьків.

Єдиний варіант, який спрацьовує в цьому випадку: представити книжку матері-одинака й свідоцтво про народження дитини - але тільки якщо в графові «батько» у ньому коштує прочерк. У всіх інших випадках все-таки необхідно розшукати другого батька».

Журнал розсердженого громадянина "МАЄШ ПРАВО"