Відпочили, як у близьких родичів.

Номер

При бронюванні цієї вілли, ми із дружиною вирішили взяти номер, тому що готовити моєю дорогою й будинку жахливо набридло, тому, вирішили харчуватися тільки в ресторанах. Номер у нас був прекрасний, з видом на море. З великим двоспальним ліжком і розкладним диваном для двох дітей. У номері всі чистенько й пахнуло дуже смачно. Ми були так задоволені, що всі саме так, як ми й очікували.

А в басейну, нас уже чекали Олександр і Ангеліна, для поїздки в Будву. Вони терпляче й дуже дохідливо, пояснили нам про всі моменти, як те ;де, що й на скільки можна поїсти. Купили для нас картку на сот. телефон і постачили нас всіма номерами на випадок" швидкої допомоги". І отут я зрозумів, що зовсім не хочеться, щоб вони зараз їхали, але й крикнути їм, не залишайте нас, я не міг, тому що розумів, у них напевно й своїх справ гора.

Враження й рекомендації

Відпочивали цим летом на віллі в Бечичи. Знайшли ми її, через інтернет і списавшись із хлопцями, чому те повірили їм і навіть вислали передоплату. Не сховаю, невелика частка тривоги була присутня, коли літак пішов на посадку в аеропорті Тивата, раптом спала на думку думка, а може їх зовсім і не існує, але я намагався про це не думати, та й своїм(родині), навіть натякнути на це боявся. Але слава богові, при виходи в залу чекання, ми побачили великого чоловіка, з табличкою "Вілла Натали". На душі відразу стало весело. Цього хлопця кликали Олександр, а його дружину Ангеліна. Це з ними, ми листувалися майже два тижні. Зустріли вони нас на великій машині - Мерседес. Поки їхали, Ангеліна всю дорогу розповідала нам про країну і її жителів. Їхати те було, усього 30 мінут, але насміялися в доволь, виявився добрий і смішний народ-ці чорногорці.

Приїхали ми на віллу, назву її "Натали" на честь господарки. Ой, ну отут навіть і не передати словами. Увійшли у хвіртку, а там басейн і величезна територія для вечірніх посиденьок з мангальчиком, у загальному всі як на картинці. Діти відразу в лемент, мол ми в басейн. Ну ми із дружиною вирішили, нехай зануритися, поки ми речі розпакуємо. Ангеліна відразу запропонувала нам, переодягтися й з'їздити в Будву, пообідати;мов, ми вас відвеземо, щоб ви довго не голодували. Купання дітям, ми звичайно скасували, раз вуж нас відвезуть, можна й потерпіти. Загалом кажучи, нам крупно повезло з хазяями, вони дуже тремтливо до нас ставилися, уже не знаю, чим ми заслужили такий обіг? А може вони до всім так? Але тому що жили ми на цій віллі 14 днів, те потім зрозуміли, це не ми такі, а вони. Так! так! Хлопці дуже прості, добрі й чемні. Намагаються, прямо зі шкіри геть лізуть, для своїх гостей. Одним словом, ми їх страшно полюбили.

Відпустка летіла без оглядки. Віллу ми полюбили, як рідну. Чи то цей збіг, чи те закон притягання, але всі відпочиваючі на цій віллі, були класними хлопцями. Потихеньку ми все здружилися й уже здається, що так все життя й жили, усе разом на цій класній віллі. А хлопці наші(Олександр і Ангеліна) щовечора тусили з нами, Сашко те кухар, от вуж він нас побаловал, усякими вкусностями по "черногорски". На віллі в нас завжди була ідеальна чистота, наша покоївка Драгана, вичищала всі так, що наш номер виглядав, начебто ми там не живемо.

Нам подобалися вечірні посиденьки з Ангеліною й Сашком, вони багато розповідали нам про Чорногорію, вдачі й звичаї цього народу. Ми проїхали із хлопцями всю країну(тому що, вони ще й екскурсії проводять), бували в таких місцях, що якби не вони, нам туди, сроду б не потрапити, ми просто не довідалися б про їх ніколи.

На прощання скажу, коли ми з ними розставалися, не повірите, всі ми плакали, жінки звичайно зі слізьми, ну а ми із Сашком, як могли приховували(я принаймні), але і йому я бачив, було не легко. Буває так, при кипиш до чужої людини й він тобі як рідний. Скажу одне, їдьте в Чорногорію, не слухайте тих, хто говорить, що там погано, просто людям не повезло з віллою або хазяями вілли. А ще краще, їдьте до Олександра й Ангеліни й ви поведіть, яка це прекрасна країна, я впевнений, вони всі зроблять, щоб ваша відпустка вдалася.