Крим живе за рахунок приїжджих. Найбільше, звичайно, тут люблять багатих бізнесменів, курортників, що не вважають витрати, і інших громадян, які залишають у межах автономії великі суми. Але ж, крім них, півострів відвідують відряджені, студенти, дитячі групи — загалом, ті, у кого немає можливості витрачати багато грошей. Де їм зупинятися, якщо на півострові залишилося всього 4 комунальні готелі?

Відчуйте різницю

У Криму зараз більше 80 готелів. На початку 90-х їх було близько сорока, причому майже всі комунальні. Два роки тому залишалося вісім, тепер — тільки чотири. Джанкоя, Армянск, пгт Кировское й Першотравневе поки ще можуть прийняти тих, хто змушено вважати в подорожі кожну копійку. У готелях райцентрів ціни як на теперішній час і зовсім смішні — 12 — 30 грн. за койко-місце. У містах вони починаються від 50 — 60 грн./доба за звичайний номер і закінчуються люксовскими розцінками — 250 — 300 грн.

Готель уважається прибуткової, якщо цілий рік у ній затребуване не менш 65% місць, а цим не міг похвастати жоден «комунальний готель». Так, наприклад, у кіровськом «Платані» завантаження в останні два роки не перевищувала 10%. А найвищі показники давав сімферопольський готель «Москва» ( у цей час віддана в приватні руки) — до 32%. До речі, це була одна із двох комунальних готелів, що приносили прибуток.

Начальник відділу благоустрою, капітального будівництва й комунального обслуговування населення Міністерства будівельної політики, архітектури й ЖКГ АРК Наталя Борисенко вважає, що комунальні готелі саме ж держава поставила в положення, при якім неможливо вижити. Був уведений збір, касавшийся тільки готелів. Усі інші заклади, що ухвалювали приїжджих, але слова, що не мали в назві, «готель», були від нього врятовані. « Як приклад можна привести турбазу «Таврія» і готель «Москва» у Сімферополі, — говорить Наталя Борисенко. — Особисто я вважаю, що наша «Москва» була набагато краще, але «Таврія» не платила 20% готельного збору, тому номера були дешевше, і люди жили там. Раз є прибуток, виходить, готель можна ремонтувати, купувати меблі і т.д. А в «Москві» упорядкували близько сотні номерів, а коридори до інших двомстам просто перекрили й законсервували приміщення — до кращих часів. Але ці часи так і не настали, і готель продали за 4 млн.».

Така ж доля, зважаючи на все, чекає й чотири комунальні готелі, що залишилися, — вони довго боролися за життя, але майбутнього в них просто немає.

Майбутнє за міні-готелями

Минулий рік усі власники готелів могли назвати гарним: нарешті був відмінний готельний збір — у тому числі й завдяки зусиллям генерального директора Асоціації готельних об'єднань і готелів міст України Миколи Евдокименко, який багато років доводив, що не можна одні готелю ставити в привілейоване положення, а інші душити додатковим збором.

У результаті з полегшенням зітхнули готелю, які стали ще кілька років назад акціонерними товариствами. Не прогадали й підприємці, що дешево купили неприбуткові «готелі». Тепер вони можуть вкласти додаткові гроші в реконструкцію, придбання меблів — от тільки коштувати проживання в модернізованих номерах буде стільки, що простий смертний до них на гарматний постріл не підійде. Самими затребуваними в Криму зараз є номери бізнес-класу, 2 — 3-кімнатні, з кабінетами, вартістю від 250 до 600 грн./доба. Вони завантажені… стовідсотково.

Але майбутнє, уважають фахівці, за міні-готелями для Vip-Персон. Тільки за минулий рік в одному Сімферополі з'явилися ще два такі готелі: на 3 — 4 номера, з надійною охороною, гарним обслуговуванням. Селяться в них звичайно київські чиновники високого рангу, бізнесмени.

Кримські готелі тепер можна вважати самим недоступним для рядових громадян місцем. Де будуть селитися, наприклад, відряджені, невідомо. Може бути, у приватних квартирах, де ніхто не гарантує безпеки й не видасть чек для бухгалтерії. До речі, колись комунальні готелі в числі інших об'єктів уважалися резервним житловим фондом — на випадок різних надзвичайних ситуацій. Тепер, не дай Боже що трапиться й буде потрібно площа для розміщення людей, самим комфортабельним тимчасовим житлом будуть хіба що бомбосховища.

Суцільні збитки…

Готельний бізнес називають одним із самих перспективних у Криму. Готелі ростуть як гриби після дощу. Поряд з готелями, які такими називаються й працюють цілий рік, в автономії діють не менше 700 сезонних закладів, які за бажанням власника називаються частками туркомплексами, пансіонатами й т.п. До речі, тільки менше третини з них зареєстровані офіційно.

У сезон Ялта, Алушта та й інші кримські приморські міста, що називається, забиті під зав'язку. Видалося б, при такому стані справ податки просто рікою повинні текти в кримський бюджет. Але, за інформацією Державної податкової адміністрації в АРК (ГНА), за минулий рік від підприємств готельного комплексу було зібрано всього 17,8 млн. грн. податків. Більше того, виявляється, цей вид бізнесу в нас уважається неприбутковим. Приміром, за станом на 1 лютого 2006 року 18 підприємств зареєстрували збитки від ведення фінансової діяльності в сферах готельного комплексу й общепита на суму 11,5 млн. грн. Саме загадкове, що саме в Ялті, Алушті й Сімферополі — містах, де готелів найбільше, сконцентрувалася основна маса «невигідних» об'єктів.

Підприємці-Единоналожники збитки не показують, але й реальні прибутки — теж. Про доходи, які приносять приватні готелі й пансіонати, можна тільки догадуватися. Їхні власники щомісяця відраховують державі суми, які не перевищують 200 грн. Саме за ці гроші в минулому сезоні можна було на добу зняти койко-місце в Коктебеле. Заткнути діри, через які йдуть незадекларовані доходи, чинне законодавство не дозволяє. Єдина можливість — вивести цей вид бізнесу з тіні.

http://www.1k.com.ua/НАТАЛЯ ЯКИМОВА/