Історія The Ritz-Carlton Hotel Company, L.L.C. пов'язана з готелем The Ritz-Carlton, Boston (штат Мериленд). Стандарти обслуговування, ресторани й зручності, надавані гостям у цьому отеленні – символі Бостона — стали відправною крапкою в розвитку всіх готелів і курортів Ritz-Carlton. В The Ritz-Carlton, Boston були втілені філософія й інновації, використовувані «королем хотельеров і хотельером королів» Цезарем Ритцем у керуванні The Ritz Paris і The Carlton у Лондоні, які кардинально змінили всю індустрію гостинності XIX століття. The Ritz-Carlton, Boston зробив справжню революцію в індустрії гостинності Америки.

Саме в ньому вперше з'явилися такі гадані нині повсякденними атрибути, як, наприклад:

• Ванна в кожному номері готелю;

• Більш легкі й світлі тканини, що полегшують збирання;

• Біла краватка й уніформа з фартухом для офіціантів, чорна краватка для метрдотеля й костюми для всіх інших співробітників;

• Достаток свіжих квітів і квіткових композицій в отеленні;

• Меню в ресторанах, що дозволяє гостям робити вибір з декількох блюд;

• Кухня для гурманів, використання кулінарних рецептів і проходження традиціям легендарного кулінара Августа Ескофье (Auguste Escoffier);

• Лобі в отеленні створюється для максимального комфорту й самоти гостей.

Після смерті Цезаря Ритца в 1918 році, його дружина Марія продовжила розширювати бізнес, відкриваючи готелі, що носять ім'я легендарного хотельера. Пізніше підприємець Альберт Келлер (Albert Keller) викупив торговельну марку й право на її використання й заснував на території США The Ritz-Carlton Investing Company. В 1927 році був відкритий The Ritz-Carlton, Boston, а пізніше готелі під маркою The Ritz-Carlton з'явилися в Нью-Йорку ( на розі Madison Avenue і 54-ой вулиці), Філадельфії, Пітсбургові, Атлантик Сіті й Боку Ратоне. ДО 1940 року, однак, жоден із цих готелів, за винятком The Ritz-Carlton Boston, не ухвалював гостей, та й останній був відкритий для гостей як тільки тому, що багатий власник міг підтримувати діяльність готелю. The Ritz-Carlton, Boston був уособленням мрії Цезаря Ритца, винахідливості жителів Нової Англії й сприйнятливості до нововведень представників бостонского вищого суспільства.

В 1927 році Едварду Вінеру (Edward N. Wyner), власникові бостонской будівельної компанії зробило замовлення від мера Керли (Mayor Curley) на будівництво першокласного готелю. Вінер, який саме в цей момент будував другий поверх житлового будинку, прийняв цю пропозицію, і незабаром цей будинок трансформувався в готель. Оскільки ім'я Ритц тоді гриміло по усьому світу, Вінер розв'язав, що назва The Ritz-Carlton неодмінно забезпечить успіх новому готелю.

Він одержав дозвіл від The Ritz-Carlton Investing Company і паризького The Ritz на використання назви й 19 травня 1927 року The Ritz-Carlton, Boston розгорнув свої двері для гостей. До речі, вартість номера тоді становила $15. За традицією, створеної Цезарем Ритцем, Вінер оберігав приватне життя гостей. Цьому правилу жорстко дотримуються у всіх готелях і на курортах The Ritz-Carlton і донині. Саме із цієї причини готель став користуватися великою популярністю в місцевої еліти. У той же час Едвард Вінер був стурбований роллю, яку відіграв готель у місцевім суспільстві і його репутацією. Так, наприклад, у часи Великої Депресії Едвард Вінер запалював світло в не зайнятих гостями номерах, тим самим демонструючи оптимізм і віру в майбутнє.

The Ritz-Carlton, Boston розцінювався як закритий клуб для еліти й дуже забезпечених людей. Аж до 60-х років минулого століття бостонский готель був дуже формальний. Імена гостей повинні були фігурувати в Social Register або Who’s Who. Часом доходило до того, що відділ бронювання перевіряв якість паперу, на якому був присланий запит у готель, і якщо співробітникам видалося, що воно недостатньо високе, то гостеві могли відмовити в розміщенні. Настільки ж строгі в допуску гостей були й ресторани готелю. Так дами не могли обідати в The Caf_ поодинці. Дами без супроводу не могли відвідувати The Ritz Bar аж до 1970 року.

Кухня й концепція ресторанів готелю були втіленнями традицій легендарного шеф-кухаря й ділового партнера Цезаря Ритца – Августа Ескофье. Кухня в The Ritz-Carlton завжди була3 класичної, але не нудної, що й набридає, інноваційної й сучасної, але не ультрамодної. Популярна закуска «Лобстери в скроні», яка подавалася в ніч відкриття готелю в 1927 році, залишається одним із самих популярних блюд і донині.

Комбінація елегантної атмосфери й вишуканої кухні зробила ресторани бостонского готелю ідеальним місцем для підготовки до перегляду театральних і музичних шедеврів. Популярний зал «Дах», закритий в 1944 році, із грандіозним успіхом був знову відкритий улітку 1995 року. Сьогодні гості готелю можуть насолоджуватися вечерею під відкритому небом і танцями під акомпанемент музикантів.

У бостонском отеленні було написано, мабуть, більше п'єс, літературних і музичних добутків, чому будь-де в готелях США. Річард Роджерс (Richard Rodgers) склав «Ten Cents a Dance» відіграючи на роялі, перебуваючи в The Ritz-Carlton Suite, Оскар Хаммерштин (Oscar Hammerstein) написав «Edelweis» перебуваючи в душі, і, нарешті, Теннессі Вільямс (Tennessee Williams) підготував частину «A Streetcar Named Desire» будучи гостем готелю.

В отеленні працював свій драпірувальник, а також друкований салон і навіть ремісник, чия єдина робота полягала в нанесенні позолоті на меблі в гостьових номерах. Маючи такі можливості, готелю часто доводилося виконувати капризи важливих гостей. Номер категорії люкс Джоан Кроуфорд (Joan Crowford) був декорований листами м'яти з десертів Lifesavers тільки лише тому, що це були її улюблені цукерки. А в меблів у номері Вінстона Черчилля (Sir Winston Churchill) з'явився червонуватий відтінок, подібно улюбленому кольору Сера Черчилля.

Едвард Вінер умер в 1961, а будівельна компанія й землевласники Cabot, Cabot & Forbes, у тому числі голова правління й головний акціонер Джеральд Блейкли (Gerald Blakely), стали власниками й керуючими готелем. Традиції Цезаря Ритца тривали, і тепер вони були пов'язані з іменем його сина – Чарльза Ритца (Charles Ritz), який був активним членом правління The Ritz-Carlton до самої своєї смерті в 1977 році. В 1983 році Джеральд Блейкли продав готель і права на торговельну марку The Ritz-Carlton Вільяму Джонсону, який заснував The Ritz-Carlton Hotel Company.

Лев і корона в логотипі Ritz-Carlton символізують королівську печатку (корона) і символ фінансистів (лев). Логотип був розроблений Цезарем Ритцем.

Багато готелів і курорти The Ritz-Carlton продовжують використовувати в сервіровці столів темно-сині келихи. У бостонском The Ritz-Carlton темно-сині келихи були незмінною частиною сервіровки. Ці келихи були розроблені по образу чеських кришталевих люстр, що прикрашають обідню залу готелю, де їх можна знайти й cегодня. У двадцяті роки минулого сторіччя синє скло було символом статусу. Шибка, імпортоване з Європи, у результаті хімічних реакцій під дією місцевих погодних умов ставало синім, і, саме такі вікна говорили про те, що власник будинку може дозволити собі здобувати імпортні речі. The Ritz-Carlton, Boston відомий своїми інноваціями замовив келихи такого ж кольору.

Компанія досить швидко стала власником колекції вишуканих готелів, розташованих по усьому світу. Деякі із цих готелів є історичними визначний пам'ятками, що відповідає одному із принципів діяльності The Ritz-Carlton Hotel Company, спрямованому на збереження історичних будинків. The Ritz-Carlton, Central Park; The Ritz-Carlton, San Francisco; The Ritz-Carlton, Philadelphia; The Ritz-Carlton, New Orleans; and The Ritz-Carlton, Huntington Hotel & Spa – як тільки деякі приклади історично коштовних будинків.

The Ritz-Carlton Hotel Company придбала найбільшу популярність завдяки персональному підходу в обслуговуванні гостей. Сьогодні вона є єдиною компанією в індустрії гостинності, що двічі одержала престижну національну нагороду Малькома Болдриджа (Malcolm Baldrige National Quality Award) в області якості. The Ritz-Carlton Hotel Company, L.L.C зі штаб-квартирою в Chevy Chase, шт. Мериленд, управляє 61 готелями й курортами по усьому світу. А The Ritz Carlton Club і The Ritz-Carlton Residences, де гостям пропонується найвищий рівень обслуговування, стали атрибутом розкішного способу життя.