Готель часів Очакова й скорення Криму

Розташування

Готель (готелем цей сарай важко назвати) розташована досить зручно. Поруч - Британський музей, Гайд-Парк, Оксфорд-стрит, Пикадилли. Недалеко метро (по-лондонски - undergraund; якщо будете запитувати метро, то в найкращому разі вас відішлють до якого-небудь магазина).

Номер

Номер був в основному корпусі, стандартний, на двох, малюсінький до непристойності, з одним колченогим стільцем. Вікно виходило в кам'яний двір (на зразок внутрішньої в'язниці "Матроської Тиші"), де праворуч і ліворуч були розташовані вікна номерів готелю. Оскільки в номері кондиціонер не був передбачений споконвічно, а в Лондоні наприкінці червня- початку липня 2009 року було +30 (так ще й вологість близько 90%), нам доводилося спати з відкритим вікном. Це не було б лихом, так от тільки численні постояльці готелю, в основному бронеподростки з Італії, Ізраїлю й Іспанії, приблизно до 3-4 годин ранку витикалися з вікон, репетували, свистіли, співали пісні, кидали з вікон пляшки й пластикові склянки... коротше духарились до упаду. Спати в цій обстановці було просто неможливо. В обшарпанном номері не було ні фена, ні шампунів, ні гелю для душу. Сам душ був примітивний до жаху: звичайна вигнута залозка. Рушника, які перебували в сполученому туалеті, нами були відразу забраковані, оскільки жахливо смерділи тухлятиною. Довелося купувати свої й ними користуватися. При виборі готелю ще в Москві ми не просили туроператора заощаджувати на проживанні. Але нас запевнили, що Рояль - це те саме, що нам повинне підійти. Як нас надули...

Сервіс

Весь сервіс полягав у тім, що нам забирали ліжка (вузенькі, із продавленими матрацами) і міняли рушники, якими ми користувалися тільки як підстилки для ніг. По-російському практично в готелі ніхто не говорив. Правда, нам це було без потреби, оскільки я й дружина досить пристойно володіємо англійським. До речі, фен можна було взяти напрокат в "room service" під заставу в 20 фунтів. Оскільки в номері не було сейфа, довелося зберігати свою готівку й коштовності дружини в спеціальному офісі на ресепшине. Годинники роботи цієї богодельни були з 9.00 ранку до 20.00 вечора. Ні раніше, ні пізніше грошики й інше майно одержати було не можливо.

Харчування

Сніданки в ресторані були побудовані по типі "шведський стіл". Однак на безкоштовному "шведському столі" можна було вжити тільки булки, тости, мармелад, вершкове масло, пластівці з молоком, чай, кава, мінеральну воду, два види соків. За додаткову плату (4,5 фунти на людину) можна було набрати смажених сосисек (огидних по смаку), омлет, яєчню, смажений бекон, квасолю в томатному соусі, помідори у власному соку. Треба сказати, що сніданки як такі нас особливо не хвилювали, оскільки їмо дуже мало. Проте, щодня (а були в Лондоні ми 8 днів) все-таки вживали гарячу їжу за 9 фунтів на двох. Все-таки ставимо буфету в Роялі тверду трійку із плюсом.

Враження й рекомендації

Даний готель може бути більш ефективно використана в осенне- зимовий час, коли не треба спати з відкритими вікнами. Єдина перевага її - меторасположение. Все інше нагадує будинок колгоспника де-небудь у Запердянске часів хрущовської відлиги. У всякому разі, я ніколи більше в цей "готель" ні ногою. Він дуже підійде тим, хто любить по приїзду на чужину відразу відкрити бутилочку й у гарній компанії провести увесь час перебування в Лондоні. Тоді обшарпанние стіни номера, брудні розлучення на стелі й смердючий санвузол здадуться царськими покоями.