Попит на готельні номери б'є рекорди не тільки в Москві, де проблема знайти вільне місце коштує майже так само гостро, як і в часи планового туризму. А попит, як відомо, не тільки стимулює ріст цін, але й народжує додаткова пропозиція. У силу циклічності готельного бізнесу, там, де ще недавно клієнти «заперечували» друг у друга привілей провести ніч із відносним комфортом, рано або пізно розвертається «битва» за клієнта.

В умовах твердої конкуренції готельний бізнес шукає способи розширити список пропонованих послуг не тільки для одержання додаткових доходів від їхньої реалізації, але й для підвищення привабливості готелю, виділення його серед інших рівних. Сьогодні основний акцент робиться на встаткуванні номерів, призначених для ділових клієнтів, високотехнологічними комунікаційними системами. Як уважають готельні оператори, наявність або відсутність таких систем буде в майбутньому визначати вибір гостюючи. До них, як не дивно, ставляться міні-бари.

На перший погляд, цей звичний атрибут багатьох номерів обходять стороною процеси вічного відновлення, на що звичайно робиться ставка в боротьбі за вічно мінливого споживача готельних послуг. Російський стандарт, що лежить в основі всіх діючих систем сертифікації й класифікації, уважає наявність міні-барів обов'язковою для готелів рівня 4* і вище. Іншим фактором, що стимулюють інтерес до міні-барів, стає відсутність достатньої кількості інформації, на підставі якої можна було б скласти уявлення про їхнє місце в бюджеті готельного підприємства.

Дійсно, думки представників готельного бізнесу щодо цього атрибута номерів високої категорії часто суперечливі. Одні вважають міні-бари економічно виправданим і необхідним доповненням, інші говорять про низької ефективності, трудозатратности й інших негативних факторах, пов'язаних з барами в номерах. 

ПЛЮСИ Й МІНУСИ, ПОВ'ЯЗАНІ З ЕКСПЛУАТАЦІЄЮ МІНІ-БАРІВ У НОМЕРАХ

 "+" Близько 33% ділових клієнтів користуються міні-барами протягом свого перебування в готелі

 "-" Існує висока конкуренція міні-барам з боку підприємств громадського харчування (і магазинів) міста, а також самого готелю.

 "+" З міні-барами зв'язана вистава про високий клас готелю, що піднімає престиж закладу в очах клієнта

"-" Чутливі до ціни клієнти ( зокрема, більш 60% бізнес-туристів) заощаджують на послугах, не включених до кошторису відрядних витрат, і не користуються міні-барами.

"+" Міні-бари розширюють можливості клієнтів одержувати харчування й напої, не виходячи з номера, а також у нічний годинник, при цьому спілкування з персоналом зведене до мінімуму, що важливо в умовах «язикового бар'єра»

"-" Поповнення й контроль стану міні-барів вимагають високих працезатрат. На кожні 100 номерів потрібно, як мінімум, 1 людей, зайнятий винятково обслуговуванням міні-барів.

"+" Дохід від міні-барів становить приблизно $2,5 у день на номер, при цьому кращі готелі одержують в 2 рази більші суми

"-" Установка повністю автоматизованих систем контролю міні-барів коштує дорого. Застосування неавтоматизованих систем знижує прибуток від експлуатації барів у номерах до 12% від первісного виторгу.

"+" Виторг від міні-барів становить 8-10 і більш % у рік від загального виторгу по відділу харчування й напоїв готелю або 2,5-3% від обороту готелю в цілому

"-" Статистика показує, що основні напої, споживані клієнтами з міні-барів, представлені кока-колою, мінеральною водою й іншими недорогими товарами.

"+" Чистий прибуток по міні-барах становить 55% (у повністю автоматизованих системах) від виторгу, що значно вище, чим прибуток інших відділів служби харчування й напоїв готелю (30-40%)

"-" Виникають більші витрати, пов'язані із крадіжками вмісту міні-барів ( як клієнтами готелю, так і персоналом). Мають місце конфлікти й відмови платити по рахунках.

"+" Споживання продуктів і напоїв у міні-бару тем вище, чим якісніше представлені в ньому товари: клієнти частіше споживають шоколад, алкоголь і т.д. найкращих марок, чому звичайні продукти. Це підвищує середній чек міні-бару

"-" Оскільки міні-бари являють собою одночасно холодильники, їх роблять звичайно непрозорими, а це позбавляє клієнтів можливості робити «спонтанні» покупки, до яких, як правило, ставляться покупки товарів класу «люкс».

Джерело: Colliers International, 2006 р.

Як можна помітити, зміст стовпчиків у лівій частині таблиці майже повністю спростовується вмістом правої сторони. При гаданій парадоксальності, доводи, наведені в таблиці, проте, відповідають істині в обох випадках. Просто тут, як це часто трапляється в готельному бізнесі, усе залежить від конкретних характеристик готелю й системи, установленої для контролю над міні-барами: чим вище ступінь автоматизації такої системи, тем вище прибуток від цього виду додаткових послуг.

Нарешті, не варто ставити це дороге встаткування в готелях, призначених для клієнтів, чутливих до цін, а також у місцях, насичених аналогічною пропозицією по більш низьких цінах. Із цього погляду готелю, включені до складу багатофункціональних комплексів, що мають сильну торговельну складову, нелогічно було б оснащувати міні-барами, тоді як готелі в аеропортах, у курортних зонах (особливо клубні готелі) змогли б одержувати від них істотний дохід. Щоб підтримувати інтерес клієнтів до барів у номерах на високому рівні, слід постійно обновляти асортименти, привносячись у нього всі нові тенденції: починаючи від здоровішого харчування й закінчуючи «сувенірно-розважальними» моментами, коли вміст барів оформляється особливим, «фірмовим» способом.

Наскільки логічно зв'язувати клас готелю з наявністю або відсутністю міні-бару? З одного боку, міжнародні готельні оператори висувають відповідні вимоги до керованих ними засобам розміщення - починаючи з певного класу. Тоді чому ж національні туристичні адміністрації або інші органі державної влади, у чиєму веденні перебуває сертифікація готелів, не повинні пред'являти подібних вимог і не підтверджувати категорію 4 або 5 зірок тем готелям, номера яких міні-барами не обладнані? Напевно, тут справа в розбіжності сфер відповідальності. Оператори, що наполягають на оснащенні готельних номерів тем або іншим видом устаткування, виходять із економічних міркувань. Саме вони надалі будуть управляти цим об'єктом і відповідати перед власником за результати своєї діяльності, тому все, що здатне ( на їхню думку, підкріпленому розрахунками й досвідом) підвищити доходи готелю, повинне застосовуватися. Туристичні адміністрації, у свою чергу, відповідають за зручності й безпека проживання клієнтів, тому логічно, якщо вона вимагає встановлення, наприклад, особливих протипожежних систем або контролює мінімум «життєвого простору». Але от чи коштує поширювати сферу впливу на сугубо економічні параметри й жорстко закріплювати їх у діючому не один рік стандарті? (Марина Смирнова, Collier! s International, спеціально для Rata-news Hotel & Resort)