Мої враження

Каран апартотель (він же Каран-Готель, він же Karanne hotel)

Що можна сказати? Багато чого, багато чого... 4 зірки, тудить їх... Ні, звичайно, ніхто не чекав подібності на англійські або французькі 4 зірки, хоча б італійським відповідало...

Почнемо із приїзду. Оскільки основна чать відпочиваючих прилітає раночком (годин 9 за місцевим часом), те в готелі вони вже в 10 годин. Зустріч в аеропорті відбувається організовано, швидко, представник зустрічаючої сторони (не співробітник готелю) - російськомовний.

І от ми на місці. На ресепшене одержуємо підтвердження, що заселення буде після 14 годин. І що речі можемо здати в багажну кімнату, що ми й зробили. А от далі...

Ми на острові 1-й раз, тому піти нам нікуди, але й в готелі робити абсолютно нема чого. В готелі ВСЕ ЗАКРИТО. Абсолютно все. Ні води попити, не перекусити. Добре, хоч у холі є крісла й дивани, де можна перечекати ці 4 години до заселення.

Від нема чого робити починаємо оглядатися. При не самому уважному погляді стає зрозуміло, що готель знавав кращі часи. А зараз уже непогано було б обновити ремонт холу. Та й прибрати не заважало б - на підлозі бруд, хол декорований горщиками з напівзасохлими й засохлими зовсім рослинками, скла не милися вже дуже давно, на стелі товста павутина. Ми спочатку подумали, що павутина - це декор такої. Ні, справжня.

Дочекалися заселення. На перший погляд - нічого собі комнатенка, для трьох малувата, але зійде.

Дверцята шафи зламані. Зі стелі у ванній кімнаті над унітазом - бадьора капель. Посуду немає. У душі немає нічого, крім 2 рушників і 3 крихітних шматочків мила. Ні гелю для душу, ні серветок - більше взагалі нічого немає. Ідемо на ресепшен, сповіщаємо про це. Нас направляють до прибиральниці запитати все самим. Добре, відправляємося. А отут і сюрприз - робочий персонал не розмовляє англійською мовою. Махаємо руками, як крильми, зображуємо прямокутники, тикаємо пальцем у стопку з рушниками. Домовилися, загалом, одержали ще 4 рушники для тіла й одне - подстилочку у ванну кімнату.

А гелю для душу в них, виявляється, немає. І шампуню - немає. І серветок - немає. І посуду для чаю - немає. І взагалі, крім мила й рушників - немає нічого. Не передбачено.

Знову направляємося на ресепшен, повідомляємо про зламані меблі й стелЬю, що протікає. У відповідь увічлива посмішка й завірення в якнайшвидшому лагодженні всього.

Природно, протягом дня ніхто й нічого не лагодить. Ще раз розмовляємо з ресепшионистом, вимагаємо записати зауваження. Записують. Але не лагодять.

Приходимо ще раз, на другий вужі день. Нам з милою посмішкою повідомляють, що зі стелі капає водичка з басейну, що перебуває на даху, тому нічого зробити не можна. Про зламані меблі навіть і не згадують.

Попросили аудієнції з менеджером. Нам відразу запропонували інший номер. Як би 4-х місцевий, на трьох. Природно, спочатку дивимося, потім погоджуємося - він получше злегка, хоча ламаних меблів і більше - два ліжка зламані, дверцята тумбочки стола.... Переселяємося.

Через два дні ставимо резонне запитання - чи не утруднить персонал готелю міняти рушники й мити підлоги щодня, як це й покладено? Чемно посміхаються, погоджуються, записують, нічого не роблять.

Оскільки нагромадилося вже дріб'язків-сюрпризів досить багато (про деякі - далі), ідемо до менеджера, пояснюємо ситуацію. Він розповідає нам про те, що це Мальта, і 4 зірки цього готелю - зовсім не 4 зірки готелю в Лондоні. Типу - чого ж ми за такі гроші хочемо-те? Пояснюємо, чого саме хочемо. Пояснюємо, що порівнюємо не з Лондоном, а з рядовими готелями в Італії, причому 3-зоряними. Менеджер кілька разів кудись дзвонить і просить привести готельну дійсність у відповідність із очікуваннями клієнтів. І ця дійсність частково підбудовується під клієнтів. Дня через три.

З інших сюрпризів:

Чотири дні не працював кондиціонер. Це в серпні, при температурі градусів 38.

Їжа в готелі - жахлива. Усе пересмажено до коричневого кольору й хрускоту, а бекон часто із щетиною. Фрукти стали давати тільки після довгої розмови з менеджером готелю. Овочів, крім консервованих (мерзенної якості, найдешевших), не давали взагалі. Кухар готовить у тім же одязі, у якій приходить із вулиці. Обслуговують відвідувачів 2-3 чоловік при нормі 6. Запах у ресторані - жахливий. На стелі - павутина, цвіль. Сама стеля - у розлученнях і плямах свіжих протечек. ПОСУД - ПОГАНО ВИМИТИЙ, доводилося вибирати чисті тарілки або протирати чим-небудь. І увесь час - дуже вологе повітря.

Один раз ризикнули повечеряти в готелі. Вартість спроби - 14 євро з людини. Скажу чесно - за ці гроші можна поїсти вдвох на набережній у більше приємній обстановці й більше якісну їжу. Більше ми таких спроб не робили.

Випадково прочитали листок з відкликанням своїх попередників по номері з Голландії. Всі те ж саме...

У коридорах постелен ковролин, при цьому пилососів (або віників хоча б) у персоналу немає взагалі. Тому сміття в коридорі ніхто не забирає.

Пасажирський ліфт постійно зайнятий прибиральницями, які перевозять свої візки, величезні мішки зі сміттям, недоїдки з ресторану. Запах - відповідний. Бруд - жахлива.

Поговорили з керуючим. Мила відповідь - сусідній ліфт «тільки для персоналу» зламався. Місяців едак трохи назад. Або років. От і доводиться нещасним працівникам чистоти стискувати бридких постояльців готелю.

Вечірня програма в готелі - ніяка. Відкриваються 3-4 бари, ресторан при цьому закритий. У барах грає Музичка, нудьгують офіціанти. На 4 бари максимальне число відвідувачів - людин 20. Можна поспівати караоке. Або пивця попити. Або міцніше чого. Більше розважитися в готелі нема чим і кимсь.

У загальному й цілому - не коштує цей готель своїх грошей. Я б особисто оцінив його в 2 зірки максимум, причому аж ніяк не за англійськими стандартами. Якщо не шкода грошей і ви взагалі невибагливі до побутових умов і якості їжі - ласкаво просимо в Каран-Апартотель.