Павло Анненков, директор компанії "Аптренд":

— В 2008 році в якийсь момент видалося, що готельний бум у нашій країні нарешті настав. Усі учасники ринку його довго чекали, і видалося, що вітчизняні девелопери й інвестори все-таки спрямували погляди на цей сегмент ринку нерухомості, який вони довго вважали нецікавим з погляду строків окупності вкладень, розмірів необхідних інвестицій і складностей реалізації проекту. Для прикладу, середній строк окупності торгового центру становить чотири-сім років, бізнес-центру — п'ять-вісім років, а готелю — усі вісім-десять років.

Розвитку готельного ринку Росії чекали туристи як російські, так і іноземні. Їм набридло платити по $300 за номер у найпростіший трехзвездной готелю в Москві й $1 тис. за номер у столичному "пятизвезднике". Закордонні аналітичні видання торік назвали московські готелі найдорожчими в Європі. Що стосується практично повної відсутності нормальних готелів у регіональних містах, те ця тема стала однієї з найбільш обговорюваних на всіх останніх конференціях по готельному бізнесу.

Торік більшість міжнародних готельних мереж, що збиралися виходити на російський ринок, перейшли від слів до справи. Стали з'являтися реально підписані контракти на керування. Rezidor (бренди Park Inn, Radisson) підписали контракт на керування готелями під брендом Radisson у Москві, Тюмені, Ростову-на^-Доні, під брендом Park Inn — у Санкт-Петербургові, Іжевську, Волгограді, Тулі. Hilton (бренди Hilton, Double Tree by Hilton, Hilton Garden Inn, Hampton) — контракт на керування готелями під брендом Hilton Double Tree у Новосибірську й Пермі, під брендом Hilton Garden Inn — у Пермі. Wyndham (бренди Ramada, Days Inn, Wyndham) підписали контракт на готель Ramada у Єкатеринбургові. Accor (бренди Ibis, Novotel, Sofitel) підписали контракти на готелі Novotel у Москві і Єкатеринбургові, Ibis — у Санкт-Петербургові й Омську.

Девелопери вкладали гроші в проектування, оплачуючи недешеві послуги іменитих закордонних архітектурних бюро, багато проектів уже були в стадії початкового будівництва. Проектували готелі мережі Kempinski у Ростову-на^-Доні й Підмосков'я, готелі Radisson — у Москві й Тюмені, пятизвездний Intercontinental у Москві й багато інші. І раптом восени трапилося те, про що ми все з вами знаємо.

Не можна оцінити, чи постраждав готельний сегмент більше, ніж сегменти торговельної або офісної нерухомості. Багатьом великим готельним девелоперам банки закрили кредитні лінії або підняли процентні ставки до такого рівня, що по них не цікаво зараз залучати позикові засоби. Те ж саме відбулося й на ринку будівництва торговельних і бізнес-центрів.

З одного боку, будівництво готелю більш капіталомісткий проект, чому будівництво торговельного або офісного центру. Найчастіше схема фінансування була наступна: на свої гроші інвестор купував ділянку землі й розробляв проект будівництва, а позиковими засобами оплачував витрати на будівництво й оснащення готелю. У цьому саме і є головна відмінність будівництва готелю від торговельного або офісного центру: на етапі завершення будівельних робіт власник торговельного або офісного центру вже починає одержувати орендний дохід — його бізнес уже працює, тому що обробкою приміщень займаються за свій рахунок самі орендарі.

Власник же готелю після закінчення будівельних робіт приступає до внутрішньої обробки приміщень і її оснащенню всім необхідним: меблями, устаткуванням і т.д. Етап оснащення й внутрішньої обробки триває близько року, і його бюджет може становити до 40% від загальної вартості всіх витрат. До того ж цей етап досить непростої в реалізації й вимагає залучення високопрофесійних кадрів. Його можна зрівняти із завершенням ремонту й меблюванням великої кількості однакових квартир. А дохід від роботи готелю власник починає одержувати тільки після його відкриття.

З іншого боку, оскільки на ринку девелопмента готелів було багато, як ні на якому іншому ринку нерухомості, приватних інвесторів, які будували об'єкти без залучення позикових засобів, проекти, фінансовані таким чином, практично не постраждали. Інвестор може ще й витягти зараз вигоду від зниження цін на будівельні роботи й матеріали. Тут треба помітити, що все-таки більшість таких проектів — це міні-готелі або готелі, які не будуть управлятися професійними готельними операторами.

У результаті, на мій погляд, в 2009 році будуть добудовуватися об'єкти, які вже перебувають на фінальній стадії реалізації: у цьому випадку дешевше буде знайти гроші й завершити будівництво, чим заморожувати проект. Оскільки коли готель відкриється, вона в той же день почне генерувати прибуток і стане для власника працюючим активом, що приносять живі гроші.

Крім того, продовжиться розробка готельних проектів на папері. Стадія проектування не така капіталомістка, як будівництво, тому інвестор може не поспішаючи вкладати гроші в розробку архітектурного проекту будинку готелю, дизайн-проекту інтер'єрів і відшліфовувати бізнес-план і бюджет, очікуючи, коли ситуація із кризою фінансування розв'яжеться.

Також останнім часом намітилася тенденція імпортозаміщення європейських товарів при комплектації готелів через ріст курсу євро до рубля. Деякі інвестори, особливо іноземні, будуть обережно вкладати гроші в, що подешевшали ділянки землі під будівництво готелів у привабливих місцях у містах-миллионниках.

Споживачам же готельних послуг нічого не залишається, як чекати закінчення кризи й появи на ринку готелів міжнародного рівня за прийнятними цінами. Хоча московські готелі вже стали знижувати ціни через зменшення потоку бізнес-туристів. Адже однієї зі складових витрат, яку урізують у компаніях у кризу в першу чергу, є відрядження співробітників.