Єрихон - місто на Західному березі ріки Йордан, розташований в 10 км до північно-заходу від Мертвого моря в оазисі, навколо джерела й декількох джерел. Єрихон - самий низько розташований місто у світі - 250-260 м нижче рівня моря.

Руїни історичного Єрихона, що згадується в Старому й Новому завітах, перебувають приблизно в 1,5 км до північно-заходу від центру сучасного Єрихона. Це був, крім інше, перше відоме в історії місто, оточений стіною.

Після війни 1948 року населення Єрихона, що ввійшов до складу Йорданії, поповнилося біженцями, табору яких розмістилися в самім місті і його околицях.

Напередодні Шестиденної війни населення Єрихона, по оцінці йорданських влади, становило близько 80 тис. чоловік. Узяття ізраїльською армією 7 червня 1967 р. Єрихона, що й перебувають неподалік від нього мостів через Йордан завершило бої Шестиденної війни на йорданському фронті. При наближенні ізраїльських військ більшість, що проживали в Єрихоні біженців пішло в Йорданію.

З 1967 р. по 1994 р. місто перебувало під ізраїльським контролем. З 1993 р. Єрихон, згідно з угодами в Осло, був виділений до складу Палестинської автономії.

У Єрихоні владою автономії при фінансовій участі ізраїльських спонсорів були відкриті готель для іноземних туристів, казино й в'язниця ПНА. При цьому арабам - жителям автономії, згідно з указом палестинських влади, категорично заборонялося брати участь в іграх; увесь персонал казино складався із громадян європейських країн.

Однак хід урегулювання був перерваний, коли у відповідь на відвідування в той час лідером ізраїльських правих Ариелем Шароном Храмової гори в Єрусалимі (яку як іудеї, так і мусульмани вважають своєю святинею). На палестинських територіях спалахнула "друга інтифада".

У ході її представники екстремістських угруповань ("Хамас", "Ісламський джихад", "Бригади мучеників Аль-Акса", Хезболла й Нфоп-Головного командування) в 2001 - 2001 роках почали в масовому порядку здійснювати на території Ізраїлю вибухи бомб, спрямовані проти цивільного населення. Ізраїль відповідав ракетними й бомбовими ударами, убивствами палестинських військових лідерів, а також воєнними операціями. Ізраїльські війська також блокували резиденцію Арафата в Рамаллахе. Зокрема, палестинцями обстреливались прилягаючі до Єрихона дороги й розташоване в 2 км від міста єврейське поселення Чиряк-Иерихо. При цьому будинок казино використовувався терористами в якості вогневої крапки.

Ізраїль почав ряд відповідних заходів: Єрихон був підданий блокаді, ізраїльські армійські підрозділи й сили безпеки провели ряд операцій по ліквідації інфраструктури терору в місті ( при цьому в'їзд у Єрихон, як і в інші міста автономії, ізраїльським громадянам з метою безпеки був заборонений).

У результаті, до 2002 року в Єрихоні й прилягаючих районах настав деякий затишок. Влади автономії зобов'язалися забезпечити спокій в иерихонском анклаві; була навіть відремонтована зруйнована синагога. У місцевій в'язниці за згодою з Ізраїлем утримуються вбивці міністра туризму Ізраїлю Рехавама Зееви в 2001 році Ахмед Саадат і Фуад Шубаки. Саадат - лідер Народного фронту звільнення Палестини - був присуджений до тюремного ув'язнення за наказ убити міністра Рехавама Зееви, генерала, друга Шарона. Шубаки зазнав кари за те, що за наказом Арафата придбав партію іранської сучасної зброї для бійців інтифади.

При цьому місто як і раніше залишався оточений ізраїльськими армійськими блокпостами, казино, що постраждало в ході воєнних дій, закрилося, іноземні туристи й ізраїльтяни в Єрихоні перестали з'являтися. Археологічні розкопки не проводяться з 1994 року

Ізраїльтяни офіційно повернули контроль над Єрихоном владі Палестинської автономії в березні 2005 року.

Згідно з досягнутими домовленостями, ізраїльська армія зберегла свої позиції уздовж ведучого до Єрихона шосе й на більшості навколишніх його блокпостів. На вимогу палестинців, один контрольно-пропускний пункт був переміщений таким чином, щоб надати жителям міста можливість вільного доступу в адміністративний центр Західного берега Рамаллах.

Примітно, що до останнього моменту переговори перебували на грані зриву. Дестабілізував ситуацію президент ПНА Махмуд Аббас, який оголосив, що після відходу ізраїльтян він випустить із в'язниці Саадата й Шубаки. Це стало справжньою провокацією для Ізраїлю.

Однак пізніше з'ясувалося, що Аббас скоріше намагався зм'якшити найбільш радикальних представників палестинців, які погоджувалися обміняти перемир'я лише на звільнення тисяч палестинських ув'язнених під міжнародні гарантії.

Убивці Зееви тоді залишилися у в'язниці під спостереженням представників США й Великобританії, фактично охорони, що виконують роль.

http://www.newsru.com/