Бесіда з Генеральним консулом Японії в Санкт-Петербургові Такуо Кидокоро про поступальний рух японського бізнесу на Північний захід, любові до Росії й малоиспользуемом туристському потенціалі наших країн.

— Шановний пан Кидокоро, в останні роки ми спостерігаємо активний розвиток економічних і культурних контактів між Росією і Японією. Із чим ви зв'язуєте цю тенденцію?

— Відносини між Росією і Японією настільки тісні, що слова проникають у мову іншої країни на рівні повсякденного життя. У японській мові є кілька російських слів: усім жителям нашої країни відома пісня «Катюша», з російської кухні японці знають пиріжки, млинці й борщ. Японських слів усе більше в російській мові: зі спортивного лексикону згадуються дзюдо, караті, джиу-джитсу, багато росіян люблять нашу кухню, тому на розум відразу приходять такі блюда як темпура, суси, якитори.

Перший трактат про торгівлю й границі між нашими країнами був підписано 150 років тому, у той же час у Японії зав'язалися відносини з Америкою. При цьому необхідно відзначити, що взаємини Японії з Росією почалися ще на 150 років раніше. Торік ми відзначали трьохсотріччя з початку викладання японської мови в Петербургові, такого історичного факту у взаєминах з іншими європейськими країнами ми не знайдемо. Не варто забувати й про взаємний вплив культур - з початку XX століття в Японії досить шанується російська література.

Економічний розвиток Петербурга історично більше пов'язане з Німеччиною, Швецією, Фінляндією, а Японія робить у цьому напрямку тільки перші кроки, але робить їх досить успішно. Так за останні десять років на петербурзький ринок прийшли Japan Tobacco, NEC, Hitachi, торік їх число поповнила Toyota, а в цьому ми вітали Nissan. Хочеться сподіватися, що й надалі рух японського бізнесу в регіоні буде поступальним.

— Які можливості для розвитку туризму між нашими країнами? Адже туризм є одним з найефективніших інструментів налагодження дружби й взаєморозуміння між народами й одним з перспективних напрямків у відносинах між нашими країнами.

— Недавно в мене гостювали друзі, і всі вони зійшлися на тому, що Петербург дуже багатий культурними ресурсами. Ніхто з них навіть не припускав, що тут стільки всього можна побачити! Приміром, у Петербургові більш тисячі палаців, з них для відвідування відкриті більш сотні. Коли я пропонував своїм друзям догадатися, скільки їх тут, вони говорили два, ну може бути три, і ніхто не вірив, що їх тут така величезна кількість. Перед тем, як приїхати сюди вони природно читали путівники й знали, де необхідно побувати, але якщо в них був вільний час, я водив їх по таких місцях, які в путівниках не зазначені. Наприклад, відвіз їх за готель «Прибалтійська», щоб вони побачили, як сідає сонце у Фінську затоку. Вони близько години любувалися заходом, а потім сказали мені про те, що в Японії немає місця, де можна побачити таку красу й навіть заради цього коштувало побувати в Петербургові. Недавно до нас приїжджали депутати японського парламенту, і ми організували їм вечірню екскурсію по Петропавловской міцності. Вид з Петропавловки на Ермітаж настільки зачарував їх, що вони, сказали, що я працюю, мабуть, у самім чудовім генконсульстві.

Певні проблеми пов'язані з тим, що японські туристи приїжджають у Петербург, як правило, транзитом через Москву, Франкфурт або Гельсінкі. Переліт з обліком усіх пересаджень займає від дев'яти до п'ятнадцяти годин, а потім у Шереметьєво доводиться дуже довго чекати оформлення митних формальностей, я навіть чув, що одна жінка похилого віку просто знепритомніла під час очікування. Потрібно до кінця налагодити процес проходження таких процедур і тут саме важлива роль держави. Для того щоб забезпечити швидке обслуговування рейсу по прибуттю літака необхідно виставляти вдвічі більше співробітників митниці, а якщо це займає дві години й менше ніяк не можна, те можна певним чином організувати обслуговування туристів, хоча б поставити стільці. Мені видасться небагато дивним, чому це питання дотепер не продумане.

Що ми зараз спостерігаємо? З такими країнами як Німеччина, Фінляндія, Швеція Петербург має пряме авіасполучення, тому менше проблем із припливом туристів. Деякі з моїх знайомих, які прагли приїхати в Петербург улітку, не змогли цього зробити, тому що просто не було місць у літаках. Прямого повідомлення чекають не тільки туристи, його з нетерпінням очікують бізнесмени. Для того щоб на петербурзький ринок прийшли нові японські компанії, а також російський бізнес активніше просувався в Японію необхідно в першу чергу розв'язати дане питання. Я дуже довго говорив про необхідність прямого повітряного сполучення Північної Столиці Росії з Японією й нарешті недавно почув підтримку цієї ідеї з вуст пана Прохоренко, пані губернатор теж позитивно ставиться до цієї ідеї. Будемо сподіватися, що проблема буде скоро вирішена.

— Усе говорять про те, що Росія, зокрема, Петербург за останні роки стали дуже дорогими для туристів.

— Ви праві. Мені здається, що головна причина криється в дорожнечі тутешніх готелів, але справа не тільки в цьому. Чомусь у нас прийнято вважати, що туристський сезон триває із травня по серпень, але ж його можна розширити в часі. Наприклад, якщо туристи прагнуть подивитися Ермітаж, то з вересня по листопад це зробити набагато зручніше, чим у літні місяці. У липні в Ермітажі, наприклад, дуже складно пройти в зали, у яких виставлені картини голландських художників, до тим же картинам Рембрандта практично не прорватися через стіну людей. У той же час активізація інтересу до Петербурга восени й узимку неможлива без спеціальної маркетингової кампанії і якщо вона буде організована, це напевно дасть дуже гарні результати.

— Яку роботу проводить японське консульство для розвитку туризму між нашими країнами?

— Коли нам надходять питання від сторін, зацікавлених у розвитку туризму, я намагаюся роз'ясняти багато моментів і надавати необхідну інформацію. Зокрема, про проблеми, яких ми торкнулися, я неодноразово говорив з паном Прохоренко. У березні в Петербургові проводилася кампанія по збільшенню припливу російських туристів у Японію, у її рамках місто відвідала делегація Туристичного Керування Японії, у складі якої були й частки організації. Тоді я зв'язувався з Токіо й просив максимально активно проводити цей захід, оскільки на ньому були люди, відповідальні за розвиток туризму в Петербургові. Під час таких зустрічей я завжди починаю з того, що в Росії не знають усього того, що можна побачити в Японії. Наприклад, кожне із чотирьох пір року в нашій країні прекрасно по-своєму. Росіяни мало що знають про прадавні японські столиці Кіото й Нара, кожна з яких має більш ніж тисячолітню історію. Але ж ще існує сучасна Японія, яка теж дуже цікава туристам. Російській стороні потрібно належним чином розповісти про це. У цьому зв'язку ще раз хотілося б повернутися до взаємодії часток і державних структур, адже недолік інформації – це саме недоробка держави. Якщо воно належним чином інформує про туристичні можливості Японії або Росії, діяльність приватних компаній, які здійснюють залучення мандрівників, будується набагато успішніше.

Три останні дні минулого року я провів у Фінляндії, і на всіх вулицях Гельсінкі чулася російська мова. Ми були там із сином, і коли я праг, щоб нас сфотографували, просто по-російському звертався до навколишніх. У Лондоні або Цюріху теж можна дуже часто почути російські голоси, у Японії, на жаль, їх ще не чутно. Щорічно консульством видається порядку трьох тисяч віз, це зовсім невисока цифра в порівнянні з кількістю, видаваним іншими японськими дипломатичними представництвами.

— Де ви любите відпочивати?

— Минулим улітку ми ухвалювали дуже багато делегацій з Японії, і я не міг дозволити собі відпочити більше тижня. Цим летом картина повторилася, тому я відвідав ті місця, у яких бував раніше - Петергоф і Гатчину. Але коли вільний час все-таки з'являється, я люблю бувати поблизу води, після роботи можу сісти за кермо й виїхати кудись за місто, до ріки або на береги Фінської затоки. Під час відпочинку в Японії в мене небагато інші пріоритети, там дуже гарна осінь, а навесні я люблю бувати в місцях, де цвіте сакура.

 

Джерело:  Журнал "Індустрія Туризму"