Навала росіян у Ніццу трапилося після Кримської війни. Імператриця Олександра Федорівна прибула сюди втамувати сум поразки, слідом за нею підтяглася знати. Довелося вводити спеціальний «князівський поїзд» із Санкт-Петербурга, щоб доставити на Блакитне узбережжя Франції всіх бажаючих. На початку ХХ століття наші володіли шістьма сотнями розкішних вілл і особняків. На початку ХХI століття історія, схоже, повторюється: уже боляче завидне місце! Ну а не можеш прикупити шість соток на Середземнім море — збирай на путівку й відправляйся на узбережжя марнославства з легким серцем всюдисущого туриста.

На 300 кілометрах Блакитного берега можливості відпочинку безмежні: від тенісу й гольфа до яхтинга й рафтинга. Тільки в Тулоні є яка-никая промисловість, в інших місцях — суцільна сієста. На самім узбережжі живуть, зрозуміло, добродії посолиднее, але рядові громадяни теж у честі. Серед п'яти категорій готелів є прості (з так званим базовим комфортом) і комфортабельні, які можуть подужати скромні гості. Поза категоріями — гранд-готелі в розкішних палацах із царською обстановкою. Особливий тип розміщення — апарт-готелі квартирного типу від простих до зовсім непростих. Є спеціальні готелі для інвалідів, кімнати в приватному секторі, молодіжні турбази, кемпінги, у яких дозволено зупинятися навіть на півріччя.

Життя по зірках

Ніцца — найбільше місто Блакитного узбережжя. Статусу інтернаціональної здравниці Ніцці здалося мало, тому вона стала центром усіляких мистецтв. Відкрився тут і музей Марка Крокувала, а постмодерністський конгрес-центр «Акрополис» містить у собі великий театральний зал із чудовою акустикою. На трьох гектарах Парку мініатюр можна побачити три сотні макетів архітектурних визначний пам'яток Блакитного берега, а в Ботанічному саду — саму більшу в Європі криту оранжерею. Символом Ніцци став чудовий «Негреско», відкритий без малого вік назад румунським емігрантом. Другий поверх готелю оформлений ультрасучасне, третій — у стилі Людовика XV, четвертий — суцільний ампір.

Бути в Ніцці й не пройтися по Англійській набережній неможливо. Сім кілометрів знаменитого приморського бульвару сприяють підвищенню настрою й власної статусності не менше, чим набережна Круазет, але це вже Канни. Погойдується на хвилях невільнича галера, побудована для фільму Романа Полански «Пірат», майорить відбитками долонь Алея зірок. Канни — столиця кіно, що стала такий в 1946 році, коли пройшов перший Канський фестиваль. З тих пор два травневі тижні набережна Круазет виявляє собою стовпотворіння світових знаменитостей в оточенні захопленої публіки. Інші 50 тижнів Канни наповнені просто туристами.

Троянди, море й рулетка

Курорти Блакитного узбережжя плавно перетікають один в іншій. Міняються тільки пейзажі: піщані пляжі, стрімчаки, бухточки. Фрежюс знаменитий своїми Баптистерієм, амфітеатром і акведуком, Вильфранш-Сюр-Заходів — це міцність XVI століття й капела Сен-Пьер з розписами Жана Кокто. Мис Ферра — вілла сестри барона Ротшильда Беарис Ефрусси, у якій сьогодні перебуває музей Иль-Де-Франс із колекцією живопису. Мис Антиб — це скупчення приватної супернерухомості, у містечку Вильнев-Лубі самий відвідуваний музей — кулінарний. Грас — це парфуми. Тутешні троянди й жасмин перетворюються в божественні масла, щоб стати згодом самими престижними парфюмами планети. І, нарешті, Сен-Тропез, під ясним небом якого відбувалися всім відомі події «жандармської» життя Луи де Фюнеса.

На Блакитному березі грошика спускаються з незвичайною легкістю. Кращий доказ — Монте-Карло. Взагалі-Те це вже не Франція, а Монако, але вони так тісно зв'язані, що відразу й не помітиш. Casino de Monte Carlo працює як годинник: ігорні автомати з 10 ранку, салон «Європа» — з полудня. У це ж час юрби туристів накопичуються в князівського палацу, щоб подивитися зміну варти. Туристів, до речі, допускають і в деякі зали. Гримальди — рід прадавній, його девіз — «З Божою допомогою». Але в процвітанні князівства істотна роль належить і сугубо земним справам. Так, Карл III узаконив у Монако азартні ігри, заборонені на своїй території. Багато пізніше хтось Франсуа Блан заснував «Суспільство морських купалень», яке побудувало в Монте-Карло елітний комплекс із ігорним будинком, оперним театром і шикарними готелями.

Зрозуміло, Монако не вичерпується ігорним бізнесом. У князівстві багато цікавого й гарного: Океанографічний музей, у якім служив Жак Верб Кусто, екзотичний сад на скелі з тисячами кактусів, Обсерваторские гроти. У крихітну країну приїжджають відпочити в респектабельній обстановці, людей подивитися й себе показати. Такий, властиво, і весь Блакитний берег.

Лариса ТОРОПОВА